Кодеиновый сироп Lean Purple Drank Мещовск

Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!

Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.

Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.

Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.

Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.

- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?

Тип поковиркався та відповів:

- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?

А я йому:

- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.

Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.

Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.

- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!

А я засварив його:

- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?

Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"

Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.

Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.

- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?

І я відповідаю:

- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.

Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.

Дрынь! Наконец-то я снова в ресурсе! Всё началось со закладки. Как-то раз, промелькнула та мысль в моей голове – ну что ж, пора найти качественный "кодак". Отправился я на просторы интернета в поисках продавца этой дряни, но, к сожалению, мой первый опыт был скамом. Малак какой-то, подделку мне подсунул! Не знаю, кто больше виноват – я, что не проверил, или он, что такую плюху продал.

Но не сдался я! Поднял телефон, списался с парнями, и они подсказали мне, куда сходить. Не скажу, что было просто – намучился я с этими закладками. Переписки, ожидания, встречи наобум – всё ради этого маленького крошечного кайфа. Но оно того стоило! Когда наконец-то добыл свою дозу, я чувствовал себя королём момента, царём города! Правда, как я позднее понял, это был конопляный кодеин. Но на тот момент мне было всё равно! Я был в ресурсе, и это главное!

И вот, снова вечер, и я иду в бар. Место, где можно тянуть и не просыхать. Круглый столик, пара бутылок пива, и я уже в своей позе, малаки вокруг меня. Конечно, они не знают, что я под влиянием, но мне всё равно – я в своём маленьком мире.

Музыка звучит громче, свет фонарей мерцает, и я чувствую, как кодяк входит в мою кровь. Это волшебный миг, когда все проблемы остаются за порогом бара, а я наслаждаюсь этим кратковременным покоем.

Сядя за столик, я обнаруживаю, что выпить слишком рано. Ну и что? Закажу ещё одну пивасику, и пока она не подослужит, плюну на все дряни, которые меня окружают. Все эти проблемы, тревоги и непонятки – они теперь для меня на втором плане. А главное – я здесь, я сегодня живой, и ничто не может помешать моему наслаждению.

Смотрю на своих малак, смеюсь вместе с ними. Они не понимают, что в сердце моем течет эта скверна, но и не должны они это знать. Ведь все мы здесь с одной целью – забыться и отключиться от реальности. Время идет быстро, а я живу медленно. Каждый момент дарит мне счастье, и я готов его принять.

История моих вечеров в барах продолжается. Ведь это мой способ скрыться от тоски и одиночества, от всего, что терзает душу. Я понимаю, что это может показаться безумием, но ведь мир не всегда чёрно-белый. Иногда в нём нужно найти свои краски, иначе оно просто не будет стоить того.

Мне не важно, что скажут другие. Мне не интересно, что они думают о моих закладках и погружении в кодиновую реальность. Я знаю, что это личный выбор каждого. И я сделал свой выбор – давить свои проблемы, наслаждаться жизнью здесь и сейчас.

Сколько ещё вечеров я проведу в этих барах? Сколько ещё разных историй произойдёт за этим столиком? Не знаю. Но это не важно. Важно то, что на данный момент я счастлив. Счастлив, будучи закрытым в своём мирке, с моими закладками в кармане.

И пусть люди называют меня наркоманом, гопником или как угодно ещё. Я не обращаю на это внимание. Я просто знаю, что я – человек, и у меня есть право на свою собственную реальность. И она мне нравится. Я живу так, как хочу. Я здесь и сейчас – полным сил, будучи в ресурсе. Мои закладки дают мне силы противостоять тому, что мне говорят другие.

Так что я продолжу купаться в своих мыслях, в своём маленьком мирке. Пусть это и не всегда самое лучшее решение, но это мой способ быть счастливым. И ничто не сравнится с этим чувством, когда ты забываешься и бухаешь в барах, не просыхая.